«Я віддав би всі свої нагороди тільки для того, щоб всі мої хлопці повернулись», — Герой України, воїн батальйону «Тавр» бригади Нацполіції «Лють» Дмитро Крічко
Дмитро родом з Первомайська на Миколаївщині. Ще до повномасштабного вторгнення не мав стосунку ані до поліції, ані до армії. Проте вже у 2023-му він – боєць новоствореної бригади «Лють».
Цей вибір він назвав «неможливістю залишатися осторонь».
Бойовий шлях Дмитра пройшов через найгарячіші точки Донеччини: штурми ворожих позицій, утримування оборони під масованими обстрілами та організація вузлів оборони у зруйнованих будівлях. Він особисто ліквідував понад десяток окупантів, знищував FPV-дрони супротивника й неодноразово під вогнем витягував поранених побратимів із поля бою.
«Найголовніше – це зберегти життя своїх побратимів. І якщо вдасться – своє. Я дуже відповідально ставлюсь до роботи й роблю її якісно. Якщо я зайшов на позицію, то буду тримати її до останнього», — розповідає Дмитро.
Попри серйозні мінно-вибухові та осколкові травми, численні контузії, він знову повертався у стрій.
«Ми заходили на позицію і потрапили під мінометний обстріл. Я отримав осколкові поранення правої руки, коли за три метри від нас прилетіла 120-та міна. Тоді я просто дивом залишився живим», — пригадує воїн.
У липні 2025 року Дмитру Крічку було присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Для нього це — величезна честь, хоча сам він скромно каже, що героєм себе не вважає.
«Я просто роблю свою справу, захищаю свою землю, своїх людей. А нагороди – приємний бонус. Я краще на вихід ще раз сходив би, аніж отримувати ці нагороди», - каже боєць.
Щоб відчути всю глибину його історії, побачити справжні кадри з фронту та дізнатися більше про істинне значення героїзму — перегляньте відео.
За матеріалами Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції "Лють"