«Я хочу, щоб люди більше не боялися повертатися додому», — вибухотехнік поліції Тетяна Левицька, яка розміновує Харківщину
На рахунку поліцейської - сотні бойових виїздів, кожен із яких – це ризик і небезпека. Вона займається знешкодженням боєприпасів, бойових частин від ракет та «Шахедів» та інших вибухонебезпечних предметів після російських обстрілів, розміновує деокуповані території Харківшини. Її сила, витримка та професіоналізм – приклад відданості справі та рідній країні.
Інспектор управління вибухотехнічної служби ГУНП в Харківській області майор поліції Тетяна Левицька працює вибухотехніком із 2020 року. До цього вона проходила службу в Харківському національному університеті внутрішніх справ та у слідчих підрозділах поліції.
У певний момент поліцейська зрозуміла, що хоче змінити напрям роботи на більш практичний. Так вона стала частиною вибухотехнічного підрозділу, де щоденна робота пов’язана з реальними небезпеками, але й із відчуттям вагомості своєї справи.
З початком повномасштабного вторгнення Тетяна разом з родиною залишилася в місті і продовжила працювати - вона виїжджає на місця ракетних обстрілів, уражень безпілотниками, проводить обстеження місць після анонімних повідомлень про замінування, вилучає та знешкоджує вибухонебезпечні предмети.
Поліцейська зі своїми колегами також залучаєтеся як спеціаліст-вибухотехнік для знешкодження саморобних вибухових пристроїв, які виготовляються та встановлюються агентами, завербованими російськими спецслужбами. Тетяна знешкоджувала залишки такого вибухового пристрою, який дистанційно було підірвано злочинцями біля одного з відділень поліції у Харкові.
«Доводилось вилучати вибухові пристрої, які не здетонували, небезпечні підозрілі предмети, які виявляли люди на вулицях. До того моменту поки не встановимо, що це за предмет – ми працюємо з ним, як з вибухонебезпечним. Для власної безпеки використовуємо спеціальні захисні костюми, якщо перебуваємо в зоні можливого ураження під час знешкодження вибухонебезпечних предметів», - розповідає Тетяна.
Поліцейська виконувала завдання і у складі зведеного загону працівників вибухотехнічної служби Національної поліції України, які з початку повномасштабного вторгнення одними з перших почали розміновувати деокуповані території України, заміновані ворогом під час вторгнення у лютому 2022 року. Зокрема, Тетяна зі своїми колегами розміновувала місця бойових зіткнень, проводила зняття протитанкових та комбінованих мінних полів, знешкоджувала пастки з вибухонебезпечних предметів залишених окупантами на території Циркунівської та Чугуївської громади на Харківщині.
За її словами, особливо вражає кількість боєприпасів, які залишили після себе російські окупанти. Вони мінували будинки, де проживали та до яких заходили під час тимчасової окупації населених пунктів, вхідні двері, хвіртки на подвір’ях, аби завдати найбільшої шкоди мирному населенню, що поверталося додому. російські військові часто вдавались до дистанційного мінування місцевості із застосуванням заборонених касетних боєприпасів, у тому числі протипіхотних мін-пелюсток, які є дуже небезпечними та з плином часу їх все важче виявити. Це – воєнні злочини, спрямовані на максимальну кількість жертв серед цивільного населення.
«Кожен виїзд на місце обстрілу – це випробування. Ми не лише ризикуємо життям, але і щодня стикаємось із людським болем – з людьми, які втратили дім, рідних, сенс життя. Їм потрібна наша підтримка, навіть просто словами розрадити», – каже Тетяна.
Особливо їй запам’ятався виїзд на початку війни на місце вибуху бойової частини ракети С-300 у передмісті Харкова. Внаслідок російського удару загинуло троє людей: батько з дитиною — на подвір’ї, а дружина — під завалами будинку. Ці болючі моменти залишаються в пам’яті назавжди…
«Робота складна та небезпечна, але її потрібно виконувати, щоб якнайшвидше очистити українські землі від небезпеки», - переконана поліцейська.
Попри щоденні виклики та емоційні навантаження, Тетяна продовжує очищати українську землю від смертельних «подарунків» ворога, які той щодня залишає на вулицях населених пунктів.
«Болюче бачити зруйноване рідне місто. Виїжджати на виклик і бачити знищену кав’ярню, де ще недавно пила каву, чи магазин, у якому купувала продукти. Але моя мотивація — щодня робити свій внесок у перемогу, повертати безпеку на нашу землю. Я хочу, щоб люди більше не боялися повертатися додому», – ділиться поліцейська.
Тетяна мріє про найскорішу перемогу над ворогом, щоб її 8-річна донечка нарешті змогла насолодитися безтурботним дитинством без сигналів тривог і обстрілів.
Департамент комунікації
Національної поліції України
