Герой, чиє серце билося задля України: пам'яті черкаського поліцейського Михайла Пустовіта
Сьогодні, 16 грудня, треті роковини загибелі поліцейського Михайла Пустовіта. У жовтні 2022 року Михайло у складі зведеного загону вирушив на деокуповану Херсонщину. Поліцейські документували воєнні злочини ворога, виявляли зброю та боєприпаси, встановлювали осіб, що співпрацювали з окупантами. Указом Президента України Михайла Пустовіта нагороджено відзнакою «За оборону України» (посмертно).
Михайло Пустовіт народився 16 вересня 1986 року в селі Селище Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. У 2003 році закінчив загальноосвітню школу, а вже наступного року прийняв військову присягу та проходив службу у Збройних силах України. Коли постало питання вибору професії, Михайло обрав для себе шлях поліцейського. У квітні 2006 року Михайло Пустовіт розпочав свою трудову діяльність на посаді інспектора патрульної служби. Спочатку працював у Києві, а згодом — перевівся до Черкас. Колеги пам'ятають Михайла як людину-опору, людину-приклад. Він мав добре серце, проявляв турботу і до близьких, і до незнайомих людей.
“Веселий, комунікабельний, надійний. Навіть зараз коли його згадую — він усміхається. В будь-якій ситуації Михайло знаходив позитив”, — каже колега Ярослав.
Мати Галина згадує його, що Михайло був правдолюбом, душею компанії, усміхненим, позитивним, безкорисливим, енергійним. Був люблячим сином та братом.
“Брати були дуже дружні, всім ділилися, один за одного заступалися. Нам заздрили люди, що у нас такі діти”, — розповідає мама Михайла.
Для Михайла служба кардинально змінилась у 2014 році коли розпочалася російська агресія на сході країни. Він неодноразово виконував бойові завдання в зоні АТО, а після повномасштабного вторгнення продовжив боронити Україну.
Постійні відрядження на схід країни відклали відбиток на повсякденне життя Михайла. Довгі місяці розлуки, тривоги стали частиною його поліцейської служби. Проте підтримка його люблячої сім'ї — дружини, двох синочків та донечки слугували Михайлу міцним тилом та опорою. Знаючи, наскільки було важко батькові, старший син Нікіта присвячував йому свою перемогу на міжнародних спортивних змаганнях.
“Ці змагання для мене дуже важливі, тому що мій батько пішов на війну. Цю перемогу я присвячую йому”, — говорить син Михайла, Нікіта.
У жовтні 2022 року Михайло Пустовіт увійшов до складу зведеного загону та вирушив на деокуповану Херсонщину. Поліцейські документували воєнні злочини ворога, виявляли зброю та боєприпаси, встановлювали осіб, що співпрацювали з окупантами.
7 грудня поблизу села Федорівка спеціалізована оперативна група потрапила у мінну пастку, залишену окупантами. Внаслідок вибуху Михайло отримав численні осколкові поранення. Десять днів лікарі боролися за його життя, але — 16 грудня 2022 року він став до небесного строю…
Для усіх, хто знав Михайла, це непоправна втрата. Герої не вмирають, герої живуть серед нас. Ім’я Михайла Пустовіта назавжди вписане в історію нашої держави. Пам’ять про нього назавжди збережемо у своїх серцях.
Відділ комунікації поліції Черкаської області
