Евакуація під постійними обстрілами та підтримка цивільних – історія розшуківця з Гуляйполя Микити Вияснівського
Місто-Герой Гуляйполе Запорізької області останні місяці – під прицільним ворожим вогнем. Попри небезпеку, там досі залишаються люди, яким потрібна допомога й захист. Саме тому поліцейські, зокрема оперативник карного розшуку Микита Вияснівський, продовжують працювати поруч із місцевими: евакуюють мирних жителів під обстрілами, які не припиняються, та доправляють гуманітарні вантажі тим, хто залишається у місті.
31-річний працівник карного розшуку поліції Микита Вияснівський в органах внутрішніх справ з 2014 року. Часу на навчання і адаптацію не було – відразу в бій, у складі спецпідрозділу поліції Запоріжжя «Скіф» розпочав шлях і правоохоронця, і воїна АТО. Через п’ять років приєднався до лав кримінальної поліції, а з 2024 року він - розшуківець і захисник Гуляйполя.
До повномасштабного вторгнення країни-агресора у місті проживало майже 20 тисяч населення, а зараз – кілька сотень осіб. Працівники поліції та військовослужбовці – єдині, хто залишився з населенням у місті. Через постійні обстріли всім іншим службам, зокрема і медикам, довелося виїхати з Гуляйполя.
«Нещодавно отримали дзвінок, про те, що одного з літніх чоловіків розбив інсульт. Будинок пенсіонера знаходиться дуже близько до лінії зіткнення, швидка більше не приїжджає, а людину треба рятувати. Сіли ми до нашого службового Ланоса і – вперед. Дісталися, хворий паралізований, огрядний, потихесеньку помістили його до автівки і змогли доставити до медиків», - згадує оперативник.
У взаємодії з територіальною громадою міста, за можливості, поліцейські намагаються вивозити людей щодня. Кожна поїздка – величезний ризик, адже, крім артилерії і КАбів, за людьми і транспортом всюди полюють ворожі дрони-ждуни.
«З собою завжди маємо рушницю, щоб розвідати територію на місці і, у разі виявлення безпілотника, збити його, убезпечивши пересування мешканців. В пріоритеті для ворога ціллю є військовий, евакуаційний, поліцейський, медичний транспорт, але пересічних громадян окупанти також намагаються знищити», - ділиться правоохоронець.
Уродженець селища Кушугум, Микита Вияснівський - справжній нащадок славних козаків. Постійна небезпека його не лякає.
«Було, що й наш службовий автомобіль атакував ворожий дрон, - каже, – поранення отримали з начальником розшуку. Але, нічого. Підлікувались і знову - сюди».
Рідна земля для старшого лейтенанта поліції – місце його сили. Мріє, щоб після закінчення війни на Запоріжжя повернулися його батьки, сім’я, 9-річний синочок, які зараз так далеко від України. Яких бачив і обіймав два роки тому. З якими спілкується, коли випаде можливість, по відеозв’язку, бо ж весь час на нього з колегами чекає служба і ті, для кого вони – єдиний порятунок.
Департамент карного розшуку Національної поліції України
