Дивляться в одному напрямку: підтримка, взаєморозуміння і любов, яка витримує відстань та війну

Сьогодні, у День сім’ї — історія родини Віти, інспекторки з дотримання прав людини ІТТ ГУНП в Рівненській області, та військового з позивним Палич.

15 років тому ніхто й подумати не міг, як зміниться їхнє життя. Тоді обоє навчалися на п’ятому курсі університетів: чоловік — на диригента духового оркестру, викладав гру на саксофоні та кларнеті, а Віта здобувала освіту економіста.

Через рік вони одружилися. Згодом у родині народилися двоє синів — Микита та Тимофій.

У 2014 році Віта прийшла працювати діловодом у Костопільський відділ поліції. Через три роки зрозуміла, що хоче служити в поліції.

«Було непросто. Але з третього разу я таки пройшла конкурс і почала працювати в ізоляторі тимчасового тримання», — пригадує вона.

Сам Палич свого часу два роки прослужив у внутрішніх військах. Після цього працював викладачем музики, а згодом — далекобійником. Та після початку повномасштабного вторгнення повернувся в Україну й одразу пішов до військкомату.

Каже, інакше не міг. У родині служба — справа честі: у ЗСУ воює його батько та брат Вікторії.

Останні два роки Палич виконує бойові завдання на Донеччині — у Сіверську, Різниківці та Званівці. У штурмовому батальйоні пройшов шлях від піхотинця до начальника служби озброєння, військової техніки та майна спеціальних військ.

«Найважче на службі — чекати поїздки додому. Коли розумієш, що вже ось-ось маєш їхати, тоді час тягнеться найдовше», — говорить військовий.

Жінка зізнається: найбільше хвилюється, коли чоловік довго не виходить на зв’язок.

«Мушу опановувати себе. Тримаюсь. Уже, мабуть, звикаю», — каже вона.

У родині є й особлива історія, яка пов’язала їх задовго до знайомства. Колись дід Палича кохав бабусю Вікторії. Та доля склалася інакше — її видали заміж за іншого чоловіка.

Сьогодні у Віти та Палича — своя історія. Про підтримку, взаєморозуміння і любов, яка витримує відстань та війну.

«Один одного слухати і поступатися», — таку пораду подружжя дає для міцної сім’ї.

«Ми однаково бачимо, як жити це життя. Дивимося в одному напрямку — і в питаннях виховання дітей, і в побуті. Ось і весь секрет», — каже Віта.

І додають: зараз у них лише одне спільне бажання — щоб закінчилася війна і всі нарешті були поруч.

Відділ комунікації поліції в Рівненській області