«Добу по нас безперервно працював міномет… Вибух, шум в вухах - я зрозумів, що стопи немає» - поліцейський стрілецького батальйону Антон Рябчун

Під час виконання бойового завдання в районі Торецьку, Антон - пілот БПЛА, отримав тяжке мінно-вибухове поранення. Після чисельних операцій і ампутації ноги, проходить реабілітацію на Львівщині. В подальшому хоче продовжити службу в МВС і допомагати побратимам.

Антон Рябчун, позивний Єті, старший лейтенант поліції, інспектор батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Правоохоронцю - 30 років, народився в Черкасах. У 2024 році приєднався до новоствореного стрілецького батальйону поліції Черкащини. Служив на посаді пілота взводу БПЛА. Основна задача пілота – розвідка, у випадку виявлення цілі – ураження. Для того, щоб найефективніше виконувати роботу, пілоти БПЛА повинні ретельно обирати позицію, маскувати її і, по можливості, не дати засікти себе ворогу.

Пілоти вважаються пріоритетними цілями – на їх ураження росіяни кидають усі сили та засоби.«Ми зайшли на позицію біля Торецька і по нас почав працювати міномет. Працював він добу, практично безперервно. Нарахували приблизно вісім прильотів на годину і отримали команду змінити позицію», - розповідає Антон.

У пілотів БПЛА дуже багато техніки та обладнання, тому перенести усе за один раз неможливо. Під час останнього виходу, коли бійці несли на нову позицію генератор, поліцейський наступив на міну. «Вибух, ти падаєш, шум в вухах і повна дезорієнтація - я не розумів, де мої. Підняв ногу і зрозумів, що стопи немає», - згадує правоохоронець.

Евакуювати Антона товариші змогли за допомогою НРК – наземного дрона, призначеного для переміщення вантажів та евакуації поранених. Дістатись до товариша змогли лише за 2 години. За словами пораненого, це були найжахливіші години його життя: «Ти лежиш, ти не закритий, ти сам, ти просто молишся про те, що тебе врятують».

Евакуація пройшла успішно, але ногу довелось ампутувати нижче коліна. Далі було тривале лікування та реабілітація в центрі Superhumans у місті Винники на Львівщині.

Антон дуже вмотивований, цілеспрямований і чітко знає чим хоче займатись далі: «Ніхто не розуміє ветерана як інший ветеран, особливо якщо йдеться про людину з ампутацією. Ніхто, хто з цим не стикався, не розуміє твій біль, не розуміє того, що ти пережив. Я це пережив. Тому – я хочу залишитись в МВС і допомагати побратимам».

Відділ комунікації поліції Львівської області