Діти Герої: Історія 17-річного хлопця з Сумщини, який вижив після атаки ворожого FPV-дрона
Міністерство внутрішніх справ України провело щорічну патріотичну акцію «Діти-Герої». Відомство відзначило десятьох дітей із різних куточків країни, які постраждали внаслідок агресії рф на території України, а також за допомогу війську, витримку та незламний дух у важких життєвих ситуаціях.
Серед лауретів патріотичної акції «Діти-Герої» сімнадцятирічний Олег Шпичка. Його історія – про мужність, незламність та силу духу, які допомогли вистояти після важких випробувань війни.
Разом із родиною Олег жив у Великописарівській громаді на прикордонні Сумщини та допомагав військовим. У вересні 2025 року життя Олега змінилося назавжди.
Одного вечора він повертався з навчання. Разом із другом хлопець їхав додому на скутері. У небі за ними летів ворожий FPV-дрон. Побачивши, що дорогою рухаються діти, він не зупинився. Навпаки – спрямував удар просто в них.
Після вибуху друг Олега дивом не постраждав. Сам же хлопець отримав надзвичайно важкі поранення. Вибуховою хвилею йому відірвало ногу. Усвідомивши, що скутер охоплений вогнем, Олег почав відповзати від нього, рятуючи своє життя. Попри шок і біль, він не розгубився: ремінцем від сумки наклав собі турнікет, щоб зменшити крововтрату.
Друг покликав на допомогу. Першими на місце удару прибули військові медики. Саме вони надали необхідну допомогу та врятували хлопцеві життя. Наслідки атаки були страшними. Олег втратив око, отримав численні осколкові поранення, ампутацію кінцівки та пробиту грудну клітину. Попереду на нього чекали складні операції, тривале лікування та реабілітація.
Однак найважче випробування не змогло зламати юнака. Пів року тому Олег отримав шанс повернутися до активного життя – йому встановили протез. Завдяки наполегливості та сильному характеру хлопець дуже швидко опанував його. Уже за тиждень після протезування він самостійно ходив.
А два місяці тому евакуаційна група «Білі янголи» допомогла його родині переїхати до більш безпечного місця. Там Олег продовжує будувати своє майбутнє. Сьогодні він навчається у Тростянці за фахом будівельника та опановує професію маляра-штукатура. Хлопець мріє знайти хорошу роботу, бути корисним суспільству та жити повноцінним життям.
Історія Олега Шпички – це приклад неймовірної стійкості української молоді. Попри біль, втрати та пережите, він не втратив віри у майбутнє. Його мужність нагадує всім нам: справжня сила людини полягає не лише у здатності вистояти під час випробувань, а й у вмінні після них продовжувати жити, навчатися та мріяти.
Департамент комунікації МВС