Чотири доби евакуйовував загиблого побратима під масованими ворожими обстрілами та ледь сам не загинув: історія бійця стрілецького батальйону Рівненщини на псевдо Верес
Ризикуючи життям, поліцейський разом з колегами провів надскладну спецоперацію, аби їхній полеглий товариш Сергій Мовчун зміг востаннє повернутися додому. Ця історія - про братерство та честь, які сильніші за страх і смерть.
Понад 19 років Верес віддав служінню українському народові в ОВС, з яких останні 10 років працював черговим в управлінні організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування.
Поліцейський тричі відряджався в зону АТО, зокрема ніс службу в Дебальцевському напрямку та Бахмуті. Коли формувався стрілецький батальйон, долучився до його лав.
Після бойового злагодження, у червні 2025 року, майор поліції відправився на передову. Верес, перебуваючи на проміжній точці доправляв побратимів на позиції, забезпечував їх харчами та водою.
13 серпня внаслідок удару ворожого дрона загинув боєць рівненського стрілбату Сергій Мовчун. Через постійні обстріли поліцейські не могли дістатися до його тіла одразу.
«Лише вранці 23 серпня, коли пішов дощ, п’ятеро наших побратимів на чолі з Барсом дісталися до підніжжя пагорба, де перебував загиблий. Через специфічний ґрунт, схожий на глину, хлопцям було важко йти вгору та пересуватися на місцевості», — згадує майор поліції.
Тіло поклали на тачку та ще понад два кілометри йшли до обумовленого місяця. Через виснаження було прийнято рішення призупинити спецоперацію.
Наступного дня рятувальна група, яку цього разу очолював Верес, повернулася за загиблим.
«Через спеку та дощ тіло було зазнало сильних змін. Довелося помістити його у спеціальний мішок. Тим часом «тримали» небо. Назад поверталися через село. За кілометр до виходу із населеного пункту нас помітив ворожий FPV-дрон», — розповідає Верес.
Бійці встигли сховатися у кущі та збили безпілотник буквально за кілька метрів над головою. Уламки впали на тачку й мішок з тілом загорівся…
«Над нами з’явилися нові дрони, тож ми забігли до покинутого господарства й заховались у підвалі. Якоюсь ковдрою затулили вхід. Тоді пролунало 11 вибухів. Коли все стихло ми відійшли до позицій хлопців із київського КОРДу», — пригадує поліцейський.
Через деякий час Верес із побратимом на псевдо Ведмідь повернулися, аби забрати загиблого Сергія Мовчуна. Проте, на них там чекав ворожий дрон та протипіхотний снаряд, який лежав поряд із тілом.«27 серпня я разом із нашим фахівцем вибухотехнічної служби на псевдо Шеф продовжили евакуацію. Хлопці із «Сафарі» та КОРДу стежили за діями противниками і коригували наш маршрут. Дорога тривала близько години. Шеф знешкодив снаряд і забрали тіло. Коли до наших позицій лишалося близько 150 метрів, нас знову засік ворожий дрон. Та нам пощастило: у безпілотника сідав акумулятор, тож він розвернувся назад», — розповідає боєць.
Попри всі загрози рівненські стрілбатівці змогли евакуювати загиблого. 10 вересня Сергія Мовчуна зустрічали «На щиті» у рідному селі Неньковичі.
Нещодавно Верес повернувся з передової додому, де його з нетерпінням чекала кохана Марія, яка також служить у поліції, а також 15-річний син Микола. Хлопець вирішив продовжити справу своїх батьків та нині навчається у військовому ліцеї.
«Мрію про закінчення війни та мирне життя. Щоб хлопці живі та здорові повернулися до своїх рідних, обійняли дітей», — зізнається Верес.
На фронті боєць отримав травму коліна. Після операції він поки пересувається на милицях, однак вірить, що зовсім скоро зможе повернутися на передову.
Відділ комунікації поліції Рівненської області
