«Був момент, коли я думав, що живим з Азовсталі не вийду», - столичний дільничний Олексій Коваленко
Правоохоронець разом із побратимами стояв на захисті Маріуполя, а згодом опинився в російському полоні. Після реабілітації чоловік повернувся до лав поліцейських та зустрів своє кохання.
Для Олексія Коваленка, як і для багатьох українців, війна з росією почалася ще в 2014 році, коли він у складі полку патрульної поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області став на захист східних кордонів держави. У 2017 році чоловік звільнився зі служби, але від початку повномасштабного вторгнення знову приєднався до побратимів.
Олексій переконав маму та інших близьких поїхати з Маріуполя на Західну Україну, а сам до останнього стояв на захисті міста:
«На початку квітня нам з боєм вдалося прорватися на завод «Азовсталь», де продовжувалась оборона міста, там же був облаштований шпиталь. Від пострілу танка, який поцілив у сусіднє приміщення, я отримав контузію, але продовжував виконувати бойові завдання. На території заводу я знаходився близько місяця і зізнаюсь, часто ловив себе на думці, що не вийду звідти живим. Та попри все, ми продовжували боротися до останнього».
В середині травня, після виходу з заводу наш колега опинився в російському полоні в Оленівці. Разом з іншими бійцями Олексій виніс на ношах з території Азовсталі тяжко пораненого побратима.
«Після місяця в Оленівці мене доправили до колонії у так званій ЛНР, де я пробув дев’ять місяців. Ми не мали зв’язку з рідними, не знали жодних новин. Якогось дня, я почув своє ім’я у списку полонених і разом із побратимами мене доправили до Бєлгородської області, де 4 лютого 2023 року відбувся обмін полоненими. Коли мені дали телефон – я одразу зателефонував мамі, яка весь цей час не мала від мене жодної звістки, але чекала з великою надією та вірою», – пригадує захисник.
Тривалий полон підірвав здоров’я чоловіка, але після реабілітації Олексій Коваленко вирішив повернутись до лав правоохоронців, але вже у Києві, де наразі працює дільничним офіцером у Дніпровському управлінні поліції. Саме в столиці наш колега зустрів своє кохання:
«Я впевнений, що дружину мені подарувала доля. Ми познайомились одразу після мого повернення з полону. Вже через п’ять місяців після знайомства я зробив їй пропозицію руки та серця і ми одружилися».
Олексій запевняє, що готовий знову стати на захист Батьківщини. Зараз він відновлює сили, відчуваючи підтримку найрідніших людей у сімейну колі. Свій емоційний стан поліцейський відтворює у своїх малюнках та власноручних витворах із глини.
Пишаємось колегою та дякуємо за гідну службу!
Відділ комунікації поліції Києва
